Футболіст «Дніпра-1» Олександр Філіппов розповів про рідне місто, яке російські окупанти стерли з лиця землі.

— Можете розповісти, якою була Авдіївка до війни, до 2014 року?

— Це таке промислове маленьке містечко, яке було пов’язане переважно з Донецьком, звісно. Усі майже студенти, половина людей працювали в Донецьку. Скільки в нас, 35 тисяч людей. Звичайно, є великий коксохімічний завод, але більшість, переважно молоді хлопці, працювали в Донецьку. Але це було гарне, дуже затишне, дуже приємне містечко. Я поїхав, коли мені було 12−13 років, уже почав займатися футболом і жив у спортивному інтернаті. Але з радістю завжди повертався на вихідні. Мені завжди було приємно повертатися, бачитися з хлопцями, гуляти.

— Чи залишалися у вас після 2014 року родичі в Авдіївці?

— Звісно. У мене мама жила весь цей час, тому що цей будинок — це і мій будинок, звісно. І бабуся, царство їй небесне. Але так, завжди жили, нікуди не виїжджали. Я ж кажу: це наш дім, чому ми маємо кудись їхати?

— Зараз родичі в безпеці?

— Так. Бабусі вже немає три роки, царство їй небесне. А мама так, у травні 2022-го вже виїхала з Авдіївки. Тоді вже було дуже небезпечно, і вона поїхала.

— Що ваша сім’я втратила в Авдіївці?

— Усе втратила. Важко пояснити, але, я думаю, ви бачили всі фотографії й інших міст — і Маріуполя, і Бахмута. Авдіївка — це дуже маленьке містечко. Ви бачите і читаєте новини, щодня там по 50, по 40 авіабомб скидають. Як ви думаєте? Там уже каменя на камені не залишилося.