Однією з найбільш скандальних подій в українському футболі останніх років стала зустріч президента УАФ Андрія Павелка з журналістами.
Під час зустрічі Павелку довелося відповідати на питання Романа Бебеха стосовно скандалу із заводом з виготовлення штучної трави для футбольних полів, що знаходиться в Краматорську.
В гостру розмову згодом включився пресаташе національної збірної України та голова Асоціації спортивних журналістів України Олександр Гливинський. Він розкритикував Бебеха за його різкість, а згодом пояснив, чому на зустрічі не було Костянтина Андріюка, який відомий своїми розслідуваннями щодо діяльності УАФ.
«Я хочу сказати стосовно Андріюка. Це було, зокрема, моє рішення і пропозиція його не запрошувати. Знаєш, чому? Тому, що Андріюк не журналіст уже давно.
Коли людина порушує журналістські принципи, а журналістські принципи — це відповідати за те, що ти даєш. Тобто, об’єктивно подавати інформацію, а не збирати будь-яку інформацію», — заявив Гливинський Бебеху.
«Я не захищаю Павелка. Павелко прийшов, хай відповідає на запитання, я не захищаю Павелка», — доповнив він.
Влітку 2023 року Павелко як фігурант кримінальної справи про розкрадання коштів на будівництві заводу потрапив у СІЗО. Невдовзі він може втратити посаду очільника УАФ, оскільки на позачерговому конгресі наприкінці січня відбудуться вибори президента організації.
Напередодні Гливинський в інтерв’ю для «Україна-Центр» наголосив на тому, що вважає, що Павелко має понести покарання, якщо він дійсно винен. Тим не менш, судовий процес викликав у нього питання.
«Щодо Павелка – я його не захищав і не захищаю. Якщо він справді винен, то має понести кримінальну відповідальність за ті злочини, в яких його звинувачують. Але в мене питання: чому він стільки часу перебуває у львівському СІЗО і чому саме там, а не в Києві, де розглядали його справу?
І ще, якщо він, справді, винен, то чому досі не відбувся судовий розгляд і його не засудили, а його апеляції постійно відхиляють? Усе це наштовхує на думку, що на справу має місце вплив невідомих нам авторитетних осіб, які переслідують якісь свої цілі, які нам також невідомі. А до суду ніхто не має підстав називати людину злочинцем», — сказав він.
У той же час, позиція Гливинського до діяльності Андріюка не змінилася.
«І це також основні принципи і демократії, і журналістики. І саме те, що деякі колишні журналісти, забуваючи про згадані принципи об’єктивного висвітлення, перетворюються на популістів, які на хайпі збирають велику аудиторію, завдає великої шкоди і суспільству, і журналістиці як такій.
Бо саме журналістика має показувати суспільству, що слід зважувати різні аргументи у прагненні знайти істину. А не кидатися, наче кізяком, сформованим кимось звинуваченням, яке подається як істина».
