У грудні 1990 року в півзахисника київського Динамо і збірної СРСР Василя Раца вже була домовленість про перехід в угорський Ференцварош. Але 31 грудня поставило великий знак питання не тільки на продовженні кар’єри, а на всьому подальшому житті легендарного хавбека. Максим Розенко – про делікатну ситуацію, з якої етнічний угорець Рац вийшов з честю.

Лобановський поїхав в ОАЕ, один за одним почали роз’їжджатися і мої партнери по команді – в розмові з автором цих рядків Василь пояснював мотиви свого рішення. – Зі старої гвардії залишився один. І тут з’явилася пропозиція від Ференцвароша. У грудні 1990 року почав самостійно готуватися до нового сезону. 31 грудня потренувався на стадіоні Динамо. Прийняв душ. З мокрою головою простояв, намагаючись зловити таксі, близько 30 хвилин. Вдома з родиною посиділи, трохи випив і ліг спати. Вночі відчув себе не в своїй тарілці. Стало погано, не виходило поворухнути ні лівою рукою, ні лівою ногою. Паралізувало всю ліву сторону тіла. Дружина викликала швидку допомогу. Два тижні пролежав у госпіталі. Спочатку мова йшла зовсім про повернення в футбол – дружина годувала мене з ложечки. А з Ференцвароша весь час обривали мій домашній телефон. Дружина спочатку приховувала правду, говорила, що підхопив застуду. Але коли через кілька тижнів уже трохи оговтався і почав ходити, сам подзвонив в Будапешт. Розповів все як є. У клубі до ситуації поставилися з розумінням.