Клуби УПЛ нині перебувають у відпустці, яка триватиме ло середини січня 2024 року. Потім розпочнеться підготовка до весняної частини сезону, за підсумками якої визначаться лауреати й невдахи.

В розмові з кореспондентом КОМАНДИ1 колишній гравець національної збірної України Ярослав Хома поділився своїми враженнями про перебігу подій минулої осені в вітчизняній Прем`єр-лізі/

— Залишилися подвійні враження, — сказав Хома. — Завдяки прогресу футболістів Кривбасу, Полісся та Руху з`явилася інтрига в боротьбі за місця в чільній  групі. Адже раніше все вирішувалося в суперництві грандів — Динамо та Шахтаря, інші були, як кажуть, на підтанцьовці. Зараз ситуація дещо змінилася. Хоча я не  вважаю, що рівень футболу зріс, швидше, просто вирівнявся клас учасників. Тому й не дивно, що запасу міцності бракує нашим представникам гідно виступати на міжнародній арені.

— Чим  можна пояснити це тупцювання на місці?

— В Україні — війна й умови для підготовки ускладнились. Відразу кілька команд такі собі «летючі голландці», які змушені були залишити місця прописки. Звісно, це негативно впливало, як на психологічний, так і фізичний стан. Адже чимало часу займало вирішення логістичних питань.

Значно зменшився в чемпіонаті й загін кваліфікованих легіонерів. Проте дуже добре, що за воєнного стану чемпіонат проводять, інакше тоді відставання було б дуже важко подолати.

До речі, на мій погляд, неабияк сприятиме підвищенню інтересу до УПЛ й повернення уболівальників на трибуни, яке можливе вже наступної весни.

— Виступ якої команди став для вас приємною несподіванкою?

— Руха, укомплектованого великою групою молодих гравців. Не випадково, що саме львів`яни в гостях завдали поразок іншим порушникам спокою — Кривбасу та Поліссю. В Руха вже є свій стиль, який ні з яким іншим не переплутаєш. Слід віддати належне керманичу Віталію Пономарьову, який змушує підопічних діяти інтенсивно, з акцентом на атаку. Втім, й львів`яни не завжди були стабільні, що можна пояснити їхньою молодістю.

— А від  яких команд очікували більшого?

— Передусім, від Зорі та Минаю, котрі різко здали. І справа тут не тільки в змінах на тренерському містку. Більше винне клубне керівництво, котре після успіхів луганчан і закарпатців в минулому сезоні, не подбало про підсилення складу. Ба більше, не обійшлося без кадрових втрат. Заради справедливості слід сказати, що Минай часто потерпав від суддівського свавілля.

На жаль, доводиться констатувати, що рівень арбітражу не відповідає необхідним вимогам. Помилялися навіть найдосвідченіші Монзуль, Романов, Козик. Згоден, футбол став значно швидший, важко реагувати, значить, треба краще готуватися. Тим паче, що на багатьох матчах було задіяно систему VAR.

— Наостанок, чи не хочете спробувати себе в ролі оракула?

— На мій погляд, найбільше шансів стати чемпіоном в Шахтаря. Навіть якщо під час зимового трансферного вікна гірники не втримають своїх лідерів, в них в порівнянні з конкурентами — збалансованіший склад. На боці донеччан чималий міжнародний досвід виступів, як в Лізі чемпіонів, так і в складі національної збірної України.

Ще не все втратили київські динамівці. Як на мене, їньому вже екс-керманичу Мірчі Луческу треба було раніше піти у відставку, під його керівництвом столичні футболісти останнім часом вже не прогресували. Якщо найближчими місяцями кияни підсиляться двома-трьома якісними футболістами, то вони ще можуть скласти Шахтарю конкуренцію в боротьбі за золото.

Що ж до невдах, то, думаю тільки Минай вже приречений. Команду в листопаді залишили практичні всі досвідчені виконавці й знайти їм заміну буде важко. Зрештою, й клубне керівництво закарпатців вже, складається враження, змирилося з тим, що пониження в класі — не уникнути.

Залишається сподіватися, що всі наші клуби добре попрацюють на навчально-тренувальним зборах й зустрінуть весняні випробовування у всеозброєнні. Це піде на користь й національній збірній України, в якої у березні важка боротьба за путівку до фінальної частини чемпіонату Європи.