Грозний: Динамо не могло стрибнути вище голови з таким складом

Говорять, що шукати логіку в футболі марно. Одначе, так говорять ті, кому лінь аналізувати. Це підтвердив і один з найдосвідченіших українських тренерів В’ячеслав Грозний. Читайте ексклюзивне інтерв’ю для Sportnews.com.ua

Про розмову за підсумками сезону 2022/2023 ми домовилися з В’ячеславом Вікторовичем заздалегідь. Тож, фахівець видав на-гора стільки інформації, що довелося практично весь час слухати й інтерв’ю з ним перетворилося у фактично монолог.

Однак, зважаючи на фаховість співрозмовника, перебивати його було б, як мінімум, не гарно. Тож, далі до вашої уваги розбір польотів сезону 2022/2023 років від В’ячеслава Грозного, який все розклав по поличках.

«Першу частину сезону 2022/2023 років потрібно було проводити за межами України»

– Варто сказати, що футбол в Україні проходить в екстремальних умовах ще з сезону 2013/2014 років. Коронавірус, війна. Тому порівнювати той футбол, до війни і пандемії, коли були високоякісні легіонери в УПЛ та геть інша економічна ситуація в країні загалом з теперішніми реаліями, недоцільно, – дуже здалеку розпочав В’ячеслав Грозний.

Особисто я неодноразово пропонував розглянути варіант проведення першої частини сезону 2022/2023 років УПЛ за межами України. В Польщі. Це б дало змогу клубам зберегти легіонерів. Насамперед для матчів в єврокубках. Наші команди все одно ж не мали права грати в Україні. Тому й їх переїзд до Польщі був би логічним. Там зараз багато українців, вони б ходили на стадіони, підтримували команди.

До того ж, переїзд до Польщі, скоріш за все, означав би іноземний арбітраж. Викорінили б заодно корупцію з українського футболу в усіх ланках. У Польщі хороші умови для навчально-тренувального процесу, і це також сприяло би прогресу наших команд і футболістів.

«УЄФА замість стати на сторону українських клубів стала на захист агентів-посередників»

– До речі, про це мало хто знає, але поєдинки під егідою організації у форс-мажорних ситуаціях проводять за рахунок УЄФА! Але нам, нашим клубам такий варіант навіть ніхто не запропонував з єврофутбольних чиновників. Навпаки, було прийнято рішення, що гравці безперешкодно та безоплатно можуть залишити українські футбольні клуби і перейти, куди забажають. Це повний абсурд!

Клуби купували гравців за великі гроші, вкладали в їх підготовку чимало коштів, а УЄФА замість стати на сторону українських клубів, захистити їх інтереси, стала на захист агентів-посередників. А ті із задоволенням використали й далі продовжують використовувати цю ситуацію у своїх особистих інтересах.

Невже так важко було прийняти рішення щодо конкретних гравців, які тимчасово через війну покинули розташування українських клубів, автоматично продовжити їх контракт на строк їх відсутності? І не потрібно було би нічого вигадувати.

Я впевнений, що донецький “Шахтар” виграє всі суди. Юристи найвищого рівня, яких залучать, їм допоможуть. Пригадайте справу Босмана. Хто не пам’ятає чи не знає, нехай загуглить (рішення 1995 року Європейського суду з питань юстиції стосовно вільного пересування працівників, свободи асоціацій та прямої дії статті 39-ї Угоди щодо ЄС. Ця справа суттєво вплинула на вільне пересування робочої сили та, як наслідок, трансферну політику футболістів у ЄС, – прим. SportNews).
Був такий Жан-Марк Босман, який воював проти ФІФА та УЄФА, найняв юристів і виграв всі справи. Відтоді і з’явилися так звані вільні агенти, якщо коротко.

«Динамо першим з клубів-лідерів УПЛ розпочали футбольну українізацію»

– Дехто може сказати, мовляв, а що страшного з того, що легіонери пішли? Навпаки добре, бо ж у молодих українських футболістів з’явився шанс грати. Але ті, хто так каже і думає, забуває, що молодому й талановитому гравцеві присутність легіонера високого рівня тільки допомагає, мотивує та змушує ще старанніше працювати, щоб вийти на рівень такого легіонера.

До речі саме київське “Динамо” першим з клубів-лідерів УПЛ розпочало футбольну українізацію. І вже чимало вихованців “Динамо” грає за кордоном. Віталій Миколенко, Ілля Забарний, Роман Яремчук, Віктор Циганков.

Кияни вже давно адаптувалися до вектору розвитку своєї молоді. Натомість, у “Шахтаря” основний акцент багато років поспіль полягав у придбанні висококласних легіонерів. В “Шахтаря” класний, дуже сильний менеджмент, який працює в тому числі і на перепродажу з донецького клубу легіонерів до Європи.

“Динамо” в 2017 році продало Андрія Ярмоленка до дортмундської “Боруссії”. На його місці став грати Віктор Циганков. “Динамо” було до цього готове, готове відпустити лідера. Потім був трансфер Віталія Миколенка до “Евертона”. Вже цього року пішов з “Динамо” Циганков. Трохи згодом ще й Ілля Забарний.

А тепер давайте пригадаємо, хто за цей же період часу з основних гравців, підкреслюю основних, покинув клуб і перейшов до сильних європейських команд? Кого підготував “Шахтар” для великого футболу?
Може, Олександр Зінченко? Ні. Він ще з команди U-19 поїхав. Його обкатали в “Уфі”. Багато йому дала оренда в нідерландському “ПСВ”. То вже потім був “Манчестер Сіті”, зараз “Арсенал”.

Може, Руслан Маліновський? Теж ні. Бо в нього спершу був “Генк”, потім “Аталанта”, нині “Марсель”. Може, Олександр Зубков чи Тарас Качараба, який жодного матчу за основу “Шахтаря” не провів? Він, до речі, в мене в “Говерлі” грав. Данило Ігнатенко? Знову ж – ні.

Чи не єдиний, кого “Шахтар” дійсно виховав і сформував як дорослого гравця – це Віктор Коваленко. А вже, як всі іноземці з “Шахтаря” пішли, поволі почав грати Михайло Мудрик. Так, його теж продали в класний клуб, але.

От і порахуйте, скільки виховало і продало “Динамо” українців і скільки “Шахтар”. В них роками грали на всіх ключових позиціях легіонери, або натуралізовані українці типу Марлоса.

«Динамо не могло стрибнути вище голови з таким складом»

– “Динамо” і “Шахтар” ідуть різними шляхами розвитку, тому й результати інші. Кияни після вдалого першого сезону Мірчі Луческу, коли забрали всі внутрішні титули, розпродали всіх ключових гравців, легіонери розбіглися самі, от і маємо результат у вигляді четвертого місця в минулому сезоні. “Динамо” не могло стрибнути вище голови з таким складом. Не може молодь одразу давати результат.

Натомість, “Шахтар” скупив за кордоном всіх, кого міг із досвідчених українців: повернув Ярослава Ракицького, з “Андерлехта” взяли в оренду Богдана Михайліченка – це в захист, Мар’яна Шведа з “Мехелена” придбали у півзахист, Олександра Зубкова повернули із “Ференцвароша” в напад.

То чи може після цього поставати питання в логічності чемпіонства саме Шахтаря?

P.S. другу частину розлогого, ексклюзивного інтерв’ю В’ячеслава Грозного очікуйте на нашому сайті в найближчий час.

Віктор Ухов для SportNews