Ситуацію в українському спорті з початку війни можна порівняти з режимом турбулентності. Та інколи до таких потрясінь призводять саме необачні рішення Міністерства молоді та спорту.

12 квітня 2023 року Міністерство молоді та спорту України опублікувало наказ, згідно з яким українським національним збірним заборонено брати участь у змаганнях, куди допустили російських або білоруських спортсменів. Таке рішення викликало чимало запитань.

Та зі сторони міністерства тлумачення цього наказу були доволі неоднозначні. Так, заступник міністра Матвій Бідний (саме його підпис стоїть під цим наказом) заявив, що збірна України з футболу може брати участь у відборі на Євро-2024, попри те, що УЄФА допустила до відбору і збірну Білорусі (навіть не під нейтральним статусом).

Ще більше питань виникло після слів ще одного заступника міністра Андрія Чеснокова, який заявив, що українські спортсмени можуть брати участь у змаганнях, куди допустили росіян чи білорусів. Але тоді вони не отримають фінансування та підтримку від держави. Хоча таке “тлумачення” дещо суперечить самому наказу.

24 Канал поспілкувався з цього приводу з народним депутатом та атлетом Жаном Беленюком. Він розповів про своє ставлення до цього наказу та вчинків представників Міністерства молоді та спорту. А також про те, як ця ситуація може негативно вплинути не лише на теперішнє українського спорту, а й на його майбутнє. І як цим намагається скористатися Міжнародний олімпійський комітет, щоб вбити клин між державою та спортсменами.

– Я кожен день дізнаюся все нові та нові обставини та реалії українського спорту. І в мене питань все більше й більше виникає з приводу того, як діяти українським спортсменам.

До прикладу, вийшов коментар заступника міністра Чеснокова з тим, що нібито українські спортсмени, з його слів, можуть брати участь в особистих змаганнях, де присутні росіяни чи білоруси. Але вони не будуть фінансуватися державою. Тож питання, які санкції передбачені в такому випадку будуть щодо федерації, яка делегувала цих спортсменів? Тому що спортсменів, як правило, делегують федерації на змагання. Навіть якщо міністерство не буде фінансувати ці змагання, то вони можуть за свій рахунок поїхати, але в будь-якому випадку спортсменів повинна делегувати на офіційні змагання федерація. Як федерація буде їх відправляти на ці змагання, якщо було заявлено, що вона буде втрачати статус національний в такому випадку?

Я взагалі не розумію логіку і послідовність дій цих людей. І ніхто ж, по суті, не може вийти з пресконференцією і дати вичерпні відповіді з приводу того, як це буде відбуватися. Відповісти на всі питання журналістів, спортсменів, всіх стейкхолдерів нашої сфери. І закрити всі питання з приводу того шуму, який наробив цей наказ.

– Міністр Вадим Гутцайт не прийшов на минуле засідання комітету Верховної Ради з питань молоді та спорту. Ми його чекаємо 28 квітня, коли буде чергове засідання комітету. У мене є бажання поставити питання саме по цій тематиці.

От у нас є прецедент з футбольною збірною. Тобто в одному турнірі беруть участь як білоруси, так і українці. Згідно з наказом, українська збірна повинна була знятися з цих змагань, тому що присутні білоруси. Наразі я читаю коментар президента УАФ Андрія Павелка, де він сказав, що вони звернулися до міністерства і, зважаючи на те, що вони не перетинаються з білорусами, то футбольна збірна може далі брати участь і в цих змаганнях.

А це стосується лише футболістів? Ми бойкотуємо чи не беремо участь в змаганнях, де присутні росіяни та білоруси, чи ми беремо участь в змаганнях, але не стикаємося безпосередньо з представниками цієї збірної? Тобто питання, як його тлумачити, незрозуміло. Чи то футболістам можна, а іншим видам спорту не можна? Це суцільний хаос, нерозуміння, яким чином це буде відбуватися.

І що найголовніше і найбільш печальне це те, що самі представники міністерства не виходять і не пояснюють, яким чином буде відбуватися. Як буде реагувати міністерство? Кому можна їздити, кому не можна їздити? Щоб це не було, як завжди, що полюбляє міністерство – в ручному режимі. Тобто, подзвонив до міністра, міністр дав добро, збірна поїхала. Інша збірна, в якої не склалися нормально відносини з міністром, вона сидить вдома.

Я так розумію, що всі бояться вийти з відкритою пресконференцією та відповісти на ці питання. Я не знаю, чому вони бояться. Спочатку, за логікою нормальних людей, ми обдумуємо, які будуть наслідки, що кому буде за вчинення протиправних, на думку міністерства, дій. А потім вже приймаємо подібні рішення. А тут виходить, що рішення прийняли та зараз думають, як ми будемо це комунікувати, як ми будемо це впроваджувати.

– Це ненормально, коли вони так приймають подібні рішення. Це безпрецедентне рішення в історії нашої держави. Ризики та вплив на сферу спорту можуть бути не те, що непередбачувані, а зі знаком “мінус”. В тому плані, що ми можемо втратити цю сферу взагалі. Тому що в нас є перспектива загубити молоде покоління спортсменів, адже вони не знають, яким чином ситуація буде розвиватися.

Зараз велика кількість спортсменів, особливо молодих, які виїхали з території України, перебувають на територіях інших держав. І в них є можливість почати виступати за нову збірну. Тому що вони ніколи не виступали за Україну на міжнародних змаганнях. І це дозволяє їм без проблем змінити спортивне громадянство. Вони зараз будуть бачити, яка поточна ситуація, коли нічого невідомо, перспективи невідомі, ніхто ні з ким нічим не ділиться, не комунікує, а просто забороняє спортсменам приймати участь у змаганнях, де присутні росіяни та білоруси. Вік спортсмена дуже короткий та стрімкий, і всі спортсмени зацікавлені в тому, щоб реалізувати себе на міжнародній арені.

Якщо ніхто не відповідає на питання, а намагається приймати тишком-нишком подібні накази та потім ніяким чином їх не комунікувати, то про що може йти мова?

Міжнародний Олімпійський комітет зі своєї сторони починає тиснути та говорити, що вони будуть підтримувати тих спортсменів, які попри заборону держави будуть намагатися взяти участь у змаганнях. Тим самим чином намагаються вбити клин між державою і спортсменами.

– Я, представник українського парламенту, не можу домогтися нормальної відповіді від того ж міністерства. На засідання комітету міністр не прийшов минулого разу.

Представники від міністерства – вони не приходять. Або приходять, але вони не профільні. А нас цікавить людина, яка має бути в курсі всіх тих прийнятих рішень на рівні Кабміну, їхньої мотивації, короткострокових та довгострокових перспектив. І дати розуміння, що ми намагаємося наблизити, що ми намагаємося досягти подібними рішеннями, хто з нами в цій боротьбі. А відповіді на ці питання ми не отримуємо.

На початку квітня відбулося засідання комітету Верховної Ради. Там був Гутцайт, і я намагався поставити питання. Тоді вийшло розпорядження Кабміну про те, щоб налагодити алгоритм дії міністерства в разі, якщо федерації будуть поводитися не з державницьких позицій. Коментуючи цю історію, Гутцайт сказав, що він провів зустріч з федераціями, і нібито федерації одностайно підтримали позицію щодо бойкоту. І саме це дало йому змогу таким чином себе повести.

Але я не розумію тоді іншої історії. Якщо федерації одностайно підтримали, то навіщо нам подібний наказ зі сторони уряду? Якщо і так федерації проявили себе з позиції державницької та сказали, що вони займають позицію, що треба бойкотувати, з якою погодився Гутцайт. А подібне рішення зі сторони уряду сприймається Міжнародним олімпійським комітетом як втручання в автономію спорту. Ми вже бачимо, що МОК намагається вбити цей клин між спортсменами та державою саме після подібних рішень. А на перспективу я не знаю, чого чекати від того ж Міжнародного олімпійського комітету після подібних рішень.