Легенда збірної України передумав завершувати кар’єру

Досвідчений воротар «Шахтаря» Андрій Пятов провів матч УПЛ проти «Вереса», підмінивши основного кіпера Анатолія Трубіна. Команда виграла 2:0, а ветеран зрозумів, що зараз йти з футболу не хоче.

– Андрію, раді бачити тебе знов на полі й вітаємо з перемогою! Яким цей матч вийшов особисто для тебе?
– Дякую! Дуже приємно, що тренерський штаб дав мені шанс. Був мандраж, адже довго не грав. Як у кожного гравця, протягом перших хвилин було хвилювання. Однак це нормально, за це й люблять футбол. Я завжди говорю, що якщо вже немає невеликого хвилювання, такої нотки, то з футболом треба закінчувати. Тому я зрозумів, що мені ще рано закінчувати.

– Уже невдовзі ти можеш побити рекорд Соколовського. Що скажеш про це?
– Не женуся за особистими рекордами. Так, мені дуже приємно, що граю довгий час і вже наближаюся до такого досягнення, проте головне зараз – перемога команди. Тому я подякував хлопцям і тренерам за те, що всі відповідально поставились до цього матчу. І добре, що зіграли на нуль.

– Ігор Йовічевіч сказав, що ти – помічник усього тренерського штабу. Сам зараз більше почуваєшся гравцем або наставником?
– По-перше, я – гравець. Маю чинний контракт, я також виходжу на поле, і тренери можуть на мене розраховувати. Однак, по-друге, я, як і Тарас Степаненко, як і Сергій Кривцов, – ми досвідченіші, і якщо команда в нас молода, то своїм досвідом і всім, що маємо, ми повинні допомагати хлопцям. Зараз усі відзначають нашу команду, але це – одне ціле: наш досвід, усе, що ми зробили, й молодь, яка має великі перспективи.

– Перша частина сезону добігає кінця, лишилося три матчі УПЛ. Які вже зараз можна зробити висновки щодо результатів і виконаної роботи?
– Підіб’ємо підсумки вже після заключної гри, але те, що ми зробили, то це виконали завдання-мінімум – потрапили до Ліги Європи. До останнього матчу були шанси пройти далі й у Лізі чемпіонів, проте доля так склалася. У нас молода команда, у яку перед початком сезону не всі вірили, однак ми виявили себе. Гадаю, що здійснили великий обсяг роботи, але перебуваємо наразі на другому місці в чемпіонаті, тому ще багато чого треба зробити.

– Особисто ти чого чекав перед початком сезону від нинішнього молодого, українського «Шахтаря»?
– Ми всі вірили. Тому що були разом і бачили, як хлопці прогресують, як дорослішають. Це найголовніше. Я хлопцям сказав, що є велика різниця в тому, якими вони були пів року тому і які вони зараз. Вони вже мужики. Є досвід, розуміння, у яких іграх треба додавати, де, навпаки, спокійніше й завдяки техніці виходити. Хлопці – молодці.

– Після матчу до вас у роздягальню заходили службовці ЗСУ. Про що з ними спілкувалися?
– Вони для нас – приклад. Те, як вони відстоюють нашу країну, які вони хоробрі та незламні, – ми беремо приклад з них, з їхньої відваги. Подякували їм за те, що вони нас оберігають, а ми, зі свого боку, робимо для них усе, що тільки можемо.