Якщо молодіжна збірна України вийде на Євро та матиме там хоча б частковий успіх, Ротань стає головним кандидатом на заміну Петракову у національній команді, коли настане відповідний час. Руслан Петрович отримав досвід роботи саме на чолі збірної. Не потребує великих фінансових витрат. Добре знає молодих футболістів та вже навчився з ними працювати. Навіщо щось вигадувати?

Олександру Васильовичу у серпні виповниться 65 років. Його угода з УАФ чинна до кінця календарного року. Багато що вирішуватиметься у Лізі націй. Якщо Україна не посяде першого місця у групі, шанси розпочати відбір до Євро-2024 у Петракова невеликі. Але наразі позиції тренера національної команди доволі сильні навіть попри невихід на ЧС-2022.

Сила молодіжної збірної України – в колективі. Вони готові битися один за одного та за свого наставника. Ця команда дуже нагадувала Дніпро часів фіналу Ліги Європи, де капітаном був Ротань. Він припинив бавитися у тренера зі своїм баченням футболу, адже створити щось за пару днів зборів – неможливо. Потрібно використовувати клубні напрацювання та створювати атмосферу, аби гравці показували свій найкращий футбол.

Руслан Петрович не був для них тренером у класичному розумінні цього слова. Скоріше старший брат та друг, який завжди підтримає, підкаже. У “молодіжки” відчувалася легкість, впевненість у власних силах. Навіть місцями виникав кураж (як у домашньому матчі проти Фарерських островів). Сам по собі Ротань – дуже комунікабельна та проста людина. Він знайшов підхід до кожного та створив колектив, який не залежав від ігрової форми Супряги чи присутності Мудрика. Кожен гравець віддавався по максимуму, а ситуацію, яка не так давно виникла між Петраковим і Маліновським, у “молодіжці” годі й уявити.