Сергій Ковалець: «Я заробив першу в історії українського футболу жовту картку»

29 років тому, 29 квітня 1992 року, національна збірна України провела свій перший матч в історії. Тодішня зустріч в Ужгороді зі збірною Угорщини завершилась поразкою нашої збірної — 1:3. Відтоді дата 29 квітня почала відзначатись як Всеукраїнський день футболу. Вона нагадує історичне минуле й той шлях, який пройшов футбол України за майже три десятиліття самостійного існування.

Ексклюзивно для сайту sportnews.com.ua згадками про той матч поділився екс-гравець збірної України та тренер Сергій Ковалець. В історичному матчі Сергій Іванович провів на полі усі 90 хвилин та став автором одного із історичних досягнень у тому матчі.

Як ви запам’ятали події 29-ти річної давнини, а саме історичний виклик до Збірної у першому офіційному матчі в історії?

— Так, це була дійсно історична подія для України, для мене та для тих гравців, які брали участь у тому матчі, для вболівальників, які були присутні в Ужгороді тоді. Тоді нас визнали самостійною державою, тому потрібно було зіграти цей матч, щоб Україна змогла стати членом УЄФА.

Коли отримали виклик до лав національної збірної, що у вас були за емоції в той момент?

— Тільки зараз, коли вже минуло стільки часу, розумієш, наскільки це історична подія. В той час, все ж таки, це був розпад великої держави — Радянського Союзу, але зрозуміло, що ми всі, ті гравці, які брали участь в тому матчі представляли нашу державу і в цьому контексті дуже важливо, що 29-ть років потому українська збірна показує хороші результати і ми беремо участь у фінальній частині чемпіонату Європи.

Чи відзначаєте ви 29 квітня, як Всеукраїнський день футболу?

— Та ні, все йде спокійно, без святкувань. В цьому випадку важливо те що відбувається зараз у вітчизняному футболі. А те що було раніше — це історія. Найголовніше як Україна зараз розвивається, як футбольна держава.

Перший в історії матч української збірної. Я думаю, що тут точно в процесі підготовки не обійшлося без курйозних моментів. Що скажете?

— Звичайно, що були нюанси. Але не хочеться це згадувати, що там вже було. А хочеться, навпаки, згадувати те, що це був матч, ми брали в ньому участь і нас прийняли в УЄФА і могли в подальшому брати участь у відбіркових матчах, як до чемпіонату Європи, так і світу. Ось це важливо.

Україна тоді програла 1-3. Якщо проаналізувати зараз усі події на футбольному полі: чи була можливість здобути тоді ще й історичну перемогу?

— Можна було зіграти й краще, так. Але в тому матчі, як на мене, результат не стояв на першому місці з точки зору результату. То була товариська гра, хоча, правда, завжди хочеться вигравати. Але треба й враховувати, що Угорщина була сильнішою на той час. Це була зіграна команда. Так, результат зараз згадується. Але згадується і те, що в тому матчі отримав першу в історії жовту картку, а Ваня Гецко забив історичний гол збірної України. Це важливо, але все ж таки, мабуть так, хотілося, щоб результат кращим був тоді.