Молодий футболіст хоче закріпитися в Динамо

Лівий захисник Динамо U-19 та молодіжної збірної України Костянтин Вівчаренко розповів про обстановку у команді:

— Костю, як ви відсвяткували перемогу над “Депортіво” у Юнацькій Лізі УЄФА?

— Вважаю, що досить скромно. Одразу після гри було багато емоцій — на полі та в роздягальні. Але вранці на нас чекав шлях додому. Попереду ще важливіші матчі, тому потрібно швидко переключатися на роботу.

— Успіх в Іспанії став несподіваним, тому що “Динамо” мало багато втрат. Знаєш, що у вас уже не надто вірили?

— Мені це не дуже цікаво, адже найголовніше, що ми самі вірили в себе. Тренери, гравці, уся команда.

— На перших хвилинах поєдинку якраз і далася взнаки відсутність ваших досвідчених партнерів — Руслана Нещерета, Антона Боля, Володимира Бражка, Назара Волошина?

– Можливо. Хоча, на мою думку, ключовим став фактор трибун. Уболівальники “Депортіво” створили на стадіоні приголомшливу атмосферу, і з нею потрібно було впоратися. Так, ми швидко пропустили, але знайшли в собі сили швидко відігратися. Вважаю, що команда просто не вміє опускати руки. Має характер.

– Що ви говорили своєму голкіперу у перерві?

– Ми його підтримали. Як, втім, і одразу після курйозного гола. Таке буває з кожним, тут важливо перебороти в собі страх помилитися знову, і Денис Ігнатенко впорався з цим. Наш воротар став справжнім героєм серії пенальті.

— У ній ти забив вирішальний м’яч, хоча три роки тому припустився фатального промаху в матчі з “Хоффенхаймом”…

— Так, ці серії пенальті раніше були для нас як покарання. Тоді, в Німеччині я схибив, і цей момент довго сидів у моїй пам’яті. Думав, більше до точки ніколи не підійду, але в Іспанії довелося. Все-таки цього дня я був найстаршим у нашій команді.

– Збори з першою командою “Динамо”, потім виступи за юніорів. У тебе немає проблем із мотивацією?

— Ні, про це не може бути й мови! Юнацька Ліга УЄФА – дуже престижний турнір, який користується будь-якому молодому гравцю. Ти уявляєш у ньому такий клуб, усю країну — і це чудовий стимул.