Звичайно, я все ще засмучена тим, що не пройшла далі, але я відчуваю, що не маю права по-справжньому дозволити собі бути сумною. Я перебуваю в дуже сильній позиції.

Перш за все – не тільки з людської точки зору. У мене є неймовірна можливість грати тут, на центральному корті, представляти свою країну, робити це гідно і мати можливість використовувати свій голос, бути поруч зі своїми людьми. Я відчуваю, що в останні тижні саме вони буквально несли мене вперед – своєю енергією, своїми емоціями. І для мене це те, що по-справжньому мотивує.

Без сумнівів, це відчувається щоранку: я прокидаюся, бачу, звичайно, жахливі новини, але потім бачу, що люди дивляться мої матчі, пишуть коментарі. І мені здається, що це такий великий обмін позитивними емоціями.

Тому я не можу скаржитися, коли люди в Україні живуть у справді страшних і важких умовах. Я не можу дозволити собі бути по-справжньому сумною, тому що я дуже, дуже щаслива людина.