Погодьтесь, керівництво «Динамо» частково здивувало рішенням зняти Олександра Шовковського після «Омонії». Бо це банально не в їхньому стилі – зазвичай ми бачили стратегію, мовляв, дотерпіти до паузи чи до кінця сезону попри повну апатію. Та що там, сам Ігор Суркіс буквально за кілька тижнів до того висловлював довіру тренеру.

Наступне рішення – призначити в.о. Ігоря Костюка, який працював з U-19.

І ми розуміємо, що це подія, яка обов’язково повинна була статись за таких умов. Оскільки екстрене звільнення тренера у розпал графіку матчів рідко передбачає миттєве призначення готової кандидатури – особливо в контексті «Динамо», яке ніколи не славилося плануванням наперед та складанням шортлисту фахівців.

Зазвичай для цього потрібен хоч якийсь час, а з киянами тут рамки чіткі: довести до кінця останні 5 матчів року та потім визначитись до лютого. Найлогічніший варіант – тимчасово підтягнути з внутрішньої кухні коуча молодіжки.

Та, маючи попередній досвід, не варто було відкидати альтернативний сценарій: вдала мінісерія Костюка, внаслідок якої його вирішать залишити на повноцінній основі. Як Шовковського раніше. Вдалої мінісерії не вийшло (поразки від «Полтави» та кризової «Фіорентини», непроста перемога над «Кудрівкою»), але коуча таки залишили на повноцінній основі.

І це розвиток подій, якого насправді дуже хотілося уникнути. Не просто через ймовірність повторення циклу «Динамо» з динамівськими серцями чи якесь особисте упередження, а через ряд об’єктивних факторів.

Костюк не напрацював на свій бекграунд для цього шансу – хоча мав варіанти

По-перше, взагалі незрозуміло, який Костюк тренер. Саме крізь призму дорослого футболу будь-якого рівня. Понад десять років у структурі «Динамо» він працює у молодіжній сфері, і вісім – з U-19. Де, найголовніше, у нього надзвичайно унікальні умови роботи.

Річ у тому, що юнацька команда киян у чемпіонаті має величезну перевагу за класом та особливо за фізичними профайлами. Так завжди було, є та, ймовірно, буде – селекція клубу у дитячому футболі заточена під пошук талантів по всій країні не в останню чергу за фізичними даними.

Так, загалом це аж ніяк не вирок Костюку чи тренерам, які опиняються у схожому становищі. Власне, немало фахівців проходять щаблі зокрема у молодіжках топових клубів, які переважають суперників за ресурсами.

Проте у випадку U-19 «Динамо» треба акцентувати на тому, що тренерський штаб й відштовхується виключно від переваги гравців у швидкості, силі, витривалості та інтенсивності. Напевно, ви неодноразово читали різні матеріали про дивний підхід Костюка – що в юнацькій лізі команда грає у вертикальний футбол та ніколи не є серед лідерів за володінням (у поточній кампанії за цим показником на момент звільнення Шовковського вони були сьомими з 16 – 51%).

Чому це відбувається? Бо у такому футболі якраз найлегше використовувати згадану вище перевагу за фізикою. Кубки, перемоги, медалі у дитячому футболі, ось це все.

Але на виході – жодного вихованого під дорослу команду півзахисника/вінгера саме креативного спрямування з часів Циганкова (а це було до призначення Костюка в U-19). Чи з часів Шапаренка, але він не повністю «свій», адже переходив з «Маріуполя». Потрохи до цього визначення наближається хіба Назар Волошин, який демонструє прогрес у прийнятті рішень на полі.

З «Динамо» вистачить ризикових кроків та «а якщо» – потрібна надійна опція

Грубо кажучи, ймовірна віра у Костюка – це, знову ж, повторення кейсу Шовковського. Коли клуб свідомо йде на ризик та спостерігає, наскільки він виправданий.

З Шовковським на початках здавалося, що нарешті цей крок спрацював: класний старт, неіронічно цікаві ідеї, багатообіцяльна кваліфікація ЛЧ влітку 2024-го, чемпіонство УПЛ.

Та на дистанції все зламалось. Чому? Могло забракнути досвіду, аби вирішити деякі питання у новому сезоні.

Тобто другий-третій рік роботи головним тренером однієї команди сильно відрізняється від стартових етапів, адже з’являються нові та складніші перешкоди. Тож навіть якщо Костюк дасть знаменитий «тимчасовий буст» з канонічного циклу життя «Динамо», то де гарантії, що це переросте в успіх на регулярній основі? Чи є сенс ризикувати? Які є для цього передумови?

А їх немає. Бо Костюк такий же недосвідчений, яким був Шовковський. Бо Костюку цілком точно так само потім може забракнути навичок для регулювання нових викликів.

Звісно, ризик та експерименти – не завжди погано. Але «Динамо» стільки наризикувалось зі «серцями», які не мали належного бекграунду, що, схоже, пора зупинитись. Як це свого часу зробили з Мірчею Луческу – його невдалий етап почався все ж не на рівному місці, а внаслідок різкої зміни обставин внаслідок повномасштабного вторгнення РФ.

Прибрати в.о. у Костюка та залишити його – чергова помилка керівництва, яка забере ще немало часу у розвитку. Взимку потрібен інший тренер на 2026-й. Досвідчена, перевірена та надійна кандидатура.

Втім, важливо наголосити, що на Костюку, як на тренері дорослої команди, зарано ставити хрест. А скептицизм суто зараз присутній через те, що він раніше не вдався до жодного з наступних варіантів: показати щось інше з U-19 чи спочатку зарекомендувати себе в іншому клубі, аби заслужити на цю посаду у майбутньому.