22 травня на IMDB з’явилась інформація про те, що абсолютний чемпіон світу в надважкій вазі Олександр Усик (22-0, 14 КО) зніметься в американській біографічній драмі “The Smashing Machine” (“Машина, що трощить”, “Руйнівна машина”). 4 червня сам виконавець головної ролі Двейн “Скеля” Джонсон, що грає колишнього бійця UFC Марка Керра, підтвердив цю інформацію.

Світова прем’єра відбулась 6 жовтня, а в Україні – 9 жовтня. Українською назву переклали як
“Незламний”. Фільм про життя Марка Керра – американського бійця змішаних єдиноборств, що мав прізвисько “The Smashing Machine”. Головним суперником в його кар’єрі став українець Ігор Вовчанчин – один з найкращих бійців ММА 90-х та початку 2000-х.

Згодом медіасервіс MEGOGO презентував фільм “Той, хто зруйнував машину”. Фактично перше велике документальне кіно про Ігоря Вовчанчина та за участі самого бійця.

5 історій з фільму про легенду українського ММА.

Вовчанчин тренувався на городі, коли треба було допомагати бабусі

Ігор Вовчанчин народився в селі Феськи, Харківської області. Він з дитинства хотів спробувати себе у боксі, але ні у селі, ні в районі такого спорту не було. Зате був бокс і легка атлетика.

З футболом склалось лише у форматі вийти іноді пограти. А от за атлетику взявся більш серйозно. Взимку ж Ігор переходив у лижний спорт.

Вперше в єдиноборства Вовчанчин прийшов у 15 – у Харкові в районі ХТЗ у палаці спорту «Нептун». Відвідувати геть усі тренування не виходило – бо треба було допомагати вдома. Бабуся мала декілька гектарів буряків. І, коли вони з братом приходили допомагати, то виривали буряки і кидали їх, відпрацьовуючи удари. Ігор розповідав, що згодом тренер дивувався силі удару під час роботі на лапах.

Перше єдиноборство – кікбоксинг. Там пройшов шлях майже без поразок і зустрічався з Кличком

У Вікіпедії кікбоксерський рекорд 61-2. Вовчанчин підтвердив, що рекорд близький до правди.

“Може там було більше боїв. До 70. Але 2 поразки – правда”, – сказав він.

Одного дня вони перетнулись у ринзі з Віталієм Кличком, який був неодноразовим чемпіоном світу у кікбоксингу. Протистояння відбулось в абсолютній категорії – по-іншому вони б і не зустрілись, але, як сказав сам Вовчанчин, їх звели «через спортивний інтерес».

Вовчанчин важив 85 кг, Кличко – 105 кг. Зріст Ігоря – 173 см, Віталія – 201 см. Відчутна різниця.

“Руками Віталій нічого не міг зробити, а от ногами – так. Ногами відштовхував і я не міг до нього підійти. Але пару раз по ньому попадав”, – згадував ту зустріч Ігор.

Фірмове святкування з’явилось після нокауту у Білорусі

Ігор Вовчанчин святкував перемогу в особливому стилі – завдавав декілька ударів у повітря руками, після чого бив ногами з розвороту. Вперше в професійному ММА воно з’явилось ще орієнтовно в 1996-му після нокауту Романа Тікунова на турнірі в Білорусі.

Вовчанчин згадував, що робив так і, коли виступав у кікбоксингу.

“Ніхто мені не підказував, що це було круто. Це на емоціях. Я і в кікбоксингу так робив теж. Танець переможця”, – каже він.

Керра в суперники обрав сам Вовчанчин. А потім повернувся епічним нокаутом

Зустріч з Марком Керром була фактично за звання одного з лідерів тогочасного ММА. А ще, протистоянням стилів – яскравий ударник Вовчанчин проти величезного та сильного борця Керра.

Вовчанчин згадував, що сам хотів бою з Керром. Йому пропонували різні варіанти, але Ігор обрав саме цього суперника.

Бій закінчився перемогою Ігоря, яку згодом скасували. На той момент в ММА часто змінювались правила і навіть судді не завжди правильно орієнтувались у них. Під час бою українець атакував суперника коліном, коли той мав чотири точки опори.

Рефері ніяк не зреагував і руку в результаті дострокової перемоги підняли Вовчанчину. Але згодом перемогу забрали – через те, що перед турніром попереджали про те, що такий прийом був заборонений. Тобто атакувати суперника, який мав три і більше точки опори (наприклад спирався на ринг ногами і однією рукою) було заборонено.

Організатори сказали Ігорю, що він виграв, але виникла плутанина. Тому дискваліфікація не обговорюється, але і перемога не може піти у рекорд. Бій визнали таким, що не відбувся.

Але навіть такий результат дозволив йому стати зіркою в Японії:

“Я себе почував там себе суперменом. Японці проходу не давали. Перед наступним боєм нікуди не міг пройти”, – розповідав Вовчанчин.

Перемовини про реванш відбулись вже наступного дня, але зустрінуться вони за рік – у 2000-му.

Ігор же швидко повернувся у ринг. Вже за місяць теж на турнірі Pride, Вовчанчин зніс Франсиско Буено. Цей нокаут так сподобався голові промоушену К-1, що він забіг у роздягальню до українця і подарував йому 1000 доларів.

А ще запросив битись за їхніми правилами теж у Японії. В К-1 дозволені удари руками, ногами, колінами. Але немає боротьби і практично немає клінчу. Вовчанчин тоді зустрівся з легендарним кікбоксером Ернесто Хустом, чиї лоу-кіки стали головною перепоною для перемоги українця.

Найбільший гонорар – не проти Керра. Цей бій стався в період між першою і другою зустріччю

Мільйони доларів в ММА тоді ніхто не платив. В період між першою та другою зустріччю з Марком Керром, Вовчанчин дістався до фіналу Гран-прі Pride. В останньому поєдинку на нього чекав Марк Коулман – легенда UFC та друг Керра.

Коулман набагато швидше дістався до фіналу – достроково побив трьох суперників у перших раундах протистоянь. Сумарно цей шлях зайняв у нього 16 хвилин та 16 секунд. Найкоротший бій Вовчанчина на шляху до фіналу тривав 10 хвилин та 14 секунд. Ще два протривали по 15 хвилин, то ж українець був відчутно менш свіжим за опонента.

У фіналі Вовчанчин програв достроково. Керр атакував його коліном у схожому стилі, як Ігор бив Керра. Але Марк торкався настилу рингу руками і ногами, а українець перебував на спині, то ж формально не мав трьох і більше точок опори.

За той поєдинок українець отримав найбільший гонорар у кар’єрі – 275 тисяч доларів.

“Як сприйняв поразку? Нормально. Я дотримуюсь такої позиції, що не програє той, хто не бере участь. Одна з найдовших серій без поразок в ММА, так. Але нічого, пішов далі”, – згадував Вовчанчин.