Півзахисник «Шахтаря» Марлос прокоментував рішення завершити кар’єру в збірній України.

– Ти отримав українське громадянство, тому що мріяв пограти на рівні збірних?

– Так, збірна України була рішенням, що я ухвалив. Я був щасливий брати участь у цьому проєкті, допомагати собі та іншим гравцям зростати, а збірній – домагатися гарних результатів. Вірю, що це був позитивний період моєї кар’єри. Дуже засмучуюсь, кажучи, що йду зі збірної України. Мало хто знає, проте я маю певні фізичні проблеми та обмеження, пов’язані з перенесеною раніше операцією, що не дозволяють грати так багато, як хотілося б, – почуваюся не надто добре. Настав момент моєї кар’єри, коли слід зосередитись на клубі. Зараз той час, коли я можу дати більше й допомогти «Шахтарю». Сумно, однак доводиться це зробити. У кожному разі моє серце завжди буде зі збірною України та партнерами по команді. Моя підтримка буде безмежною.

– Згадай найяскравіші моменти виступів за збірну. Які матчі стали найважливішими?

– Як я вже говорив, для мене ці моменти – одні з найкращих у моєму житті в Україні. Я ніколи не проводив так багато часу з гравцями збірної, як зараз, у період міжсезоння, коли готувалися до Євро. Напевно, це був один з найкращих періодів. Після тренувань ми збиралися разом з усіма гравцями в номерах, і в ці моменти я бачив, наскільки чудові хлопці. Певно, кажу про футболістів не лише «Шахтаря», а й інших клубів. Наприклад, Малиновський, Зінченко – я побачив, які вони люди. І всі вони запам’яталися ще особливіше, ніж раніше.

– З ким зі збірної здружився найбільше, з ким можеш здзвонитися й зустрітися?

– Я завжди був колективним гравцем і спілкувався з усіма хлопцями. Проте якщо відзначати когось протягом останнього часу, то це голкіпер Бущан. Ми побудували гарні взаємини, завжди після тренувань і матчів вечеряли разом з ним і Пятовим. Це був пам’ятний час, який я пронесу із собою на багато років уперед. Дякую всім!