Олександр Гливинський покинув посаду прессекретаря національної збірної України.

Про це сам Гливинський напередодні повідомив на своїй сторінці у Facebook. На посаді прессекретаря збірної України він перебував із 2010 року.

“І кожен фініш – це, по суті, старт…

Цим постом хочу повідомити, що 14-річний період моєї роботи на посаді прес-секретаря національної команди України завершився. Це була цікава й тривала мандрівка у човні улюбленої команди усіх українців – Національної Команди України. Бути членом Збірної України – це велика честь та водночас відповідальність, тому кожен день на цій посаді, навіть якщо щось не вдавалося, це велике й цінне надбання для мого життєвого досвіду.

142 матчі (від Україна-Литві 2010-го у Харкові – до Україна- Бельгія у Дюссельдорфі),які збірна провела за моєю присутності у штабі, 75 перемог – це статистика, яка залишає теплі й незабутні відчуття у серці. 10 головних тренерів, з якими я працював – були різними й працювалося з ними по-різному, але кожен із них, безсумнівно – особистість. Кожному з них – дякую за співпрацю, але особлива подяка Мирону Маркевичу, котрий 2010-го запросив мене на цю посаду і з легкої руки якого я залишився тут на 14 років.

Гравці… вони такі різні і з різними характерами, але знаходити з ними спільну мову було цікавим професійним викликом, від якого я, більшою мірою, отримував задоволення. Можливість поспілкуватися з ними безпосередньо, без камери й мікрофона, відчути, які вони насправді – унікальні моменти. Усі покоління у Збірній, які пройшли повз мене – неординарні й особливі по-своєму, але нинішнє, у поєднанні досвіду й молодості, не буду казати чи «золоте», але вдумливе, мисляче й здатне здобувати високі вершини.

І особливе місце у моєї серці – це STAFF (персонал, штаб) національної команди – менеджери, адміністратори, лікарі, масажисти, офіцери безпеки, шеф-кухарі, водії… Ці люди – найкращі, і як професіонали, і саме, як люди. Згуртованість колективу завжди створювала фундамент, на якому будувалося все інше. STAFF – це люди, віддані Національній Команді, люди обов’язку й честі: вони роблять усе, щоби головні виконавці процесу – тренери та гравці – не відчували потреби ні в чому. Бути IN TEAM, як ми називали наш STAFF – це було справжньою насолодою!

Рухаємося далі, концентруюся на журналістиці й усіма силами допомагаю ЗСУ, бо головне нині – це Перемога!” – йдеться в дописі Гливинського.