Український футболіст розповів, як в Грузії його команда грала на контору

Ексзахисник Десни Андрій Мостовий, який зараз живе в Німеччині та грає у футбол на аматорському рівні, розповів про свій досвід гри за грузинський Шевардені 1906.

– Ваш закордонний етап кар’єри розпочався після початку повномасштабного вторгнення в грузинському клубі Шевардені 1906. Як ви там опинилися?

– Початок великої війни я застав на зборах із Кривбасом. Нам сказали шукати собі команди та чекати, що буде далі. Мій друг тримав Шевардені, який грав в другому дивізіоні, та запропонував приїхати.

Я відіграв у команді чотири місяці. В підсумку квартиру мені оплатили лише за два місяці, а зарплату я взагалі не отримав. Потім ще й дізнався, що команда здавала ігри. Я грав, а вони «зливали» (сміється, – прим). Мене це шокувало. Тобто вони дерибанили між собою гроші, а я взагалі був не в курсі.

Я потім подав скаргу на клуб і виграв суд. По ідеї скоро мені повинні повернути зарплатню за чотири місяці.

– Цікаво, що на той момент за Шевардені, окрім вас, здається, грали ще семеро українців.

– Річ у тім, що вони також брали активну участь у цих мутних матчах. Просто якби мені одразу сказали, що команда планує займатися таким, я б відмовився.

Потім, коли я приїхав на перегляд до іншої команди, мені сказали: «А ти за Шевардені грав? В них погана репутація». В Грузії мені вже важко було потрапити в іншу команду, бо усі знали, що Шевардені грав на контору.

А була й зворотна ситуація. Мені зателефонували з команди Другої чи Третьої ліги, не з Грузії, та запропонували до них перейти на дуже хорошу зарплатню. Я аж здивувався. А потім мені кажуть: «Ти ж за Шевардені грав, тому повинен знати, що треба робити». Відповів їм: «Йдіть гуляйте, я в цьому брати участь не збираюся».

– Як ви зі своїм досвідом не зрозуміли, що відбувається щось не те на полі?

– Особисто я ніколи в Україні просто із таким не стикався. Потім, коли ми провели матчів сім, я почав аналізувати. Ми грали проти сильної команди у п’ять захисників. Перші 20 хвилин все було нормально, а потім мене перевели з оборони грати вище. За десять хвилин ми пропустили два. При цьому людина зі штрафного майданчика м’яч не вибиває і ми отримуємо гол.

Так я на це усе подивився: там хтось не вибив, там хтось впав… Усе стало зрозуміло. Я пітнів, забивав голи, намагався виграти, а вони «зливали» ігри. Ну, нічого.

– Ця історія стала відомою відповідним органам?

– В УЄФА переглядали ці матчі й гравців шість дискваліфікували. Когось на рік, когось на два, а когось – довічно.