“Манчестер Сіті” звинувачують у тому, що вони не надали необхідної інформації щодо різних аспектів фінансового фейр-плей, а 115 окремих звинувачень проти них є серйозними.

Якщо клуб буде визнано винним у всіх або будь-яких з них, це, безумовно, затьмарить їхні неймовірні досягнення за останні кілька років.

Тріумф у трьох турнірах минулого сезону, ймовірно, буде вважатися вершиною, але “Сіті” знаходиться за одну перемогу від четвертого поспіль чемпіонського титулу АПЛ — подвигу, якого ніколи не було досягнуто за більш ніж 100-річну історію.

Також це буде їхня шоста перемога в Прем’єр-лізі за останні сім років, усі під керівництвом Пепа Гвардіоли. У єдиний сезон, коли вони не виграли чемпіонат, вони посіли друге місце.

Колишній професійний гравець, а тепер футбольний експерт, Пол Робінсон вважає, що якщо звинувачення будуть доведені, “Сіті” зіткнеться з безпрецедентним відходом гравців.

«Це залежить від того, якими будуть санкції. Ми залежимо від Прем’єр-ліги та незалежної апеляційної ради. Ми не знаємо, хто вони, що вони придумають або яке покарання вони винесуть.

Якщо вони знімуть кілька очок, їх можуть повернути. Ми жартуємо з цього приводу, але насправді ніхто не знає. Тільки якщо покарання буде настільки суворим, що вони опустяться в нижчі ліги, можна очікувати, що гравці “Манчестер Сіті” підуть.

Якщо покарання буде настільки серйозним, і вони опустяться до Чемпіоншипу, може виникнути ситуація, коли вони згуртуються і скажуть: Добре, ми проти всього світу, ми повернемося наступного сезону, ми виграємо Чемпіоншип. Або ж склад і команда розпадуться. Це просто залежить від того, наскільки суворими будуть санкції щодо майбутнього багатьох гравців», — сказав він у подкасті Football Insider’s Inside Track.

Міркування Робінсона не є безпідставними. Репутація кожного гравця та співробітника клубу, залученого до порушень, буде заплямована. Можливо, назавжди.

Останнім часом “Сіті” демонстрував один із найкращих стилів гри в найвищому дивізіоні англійського футболу, і великою ганьбою буде те, що все це буде забуте, якщо історія запам’ятає їх лише за те, що нібито відбувалося поза полем.