Останній на сьогодні виступ київського «Динамо» на груповому етапі Ліги Чемпіонів відбувся у сезоні 2016/2017. У тому розіграші найпрестижнішого клубного кияни зустрічались із ненайскладнішими суперниками – італійським «Наполі», португальською «Бенфікою» і турецьким «Бешикташем». Та, незважаючи на це, підопічні тоді ще Сергія Реброва, посіли останнє місце в групі, не зумівши продовжити єврокубковий шлях.

Відтоді, як керівництво, так і гравці «Динамо» регулярно говорять про те, що команда має виступати в Лізі Чемпіонів. На жаль, ці розмови залишаються лише розмовами. Впродовж трьох останніх сезонів виступи «Динамо» в ЛЧ незмінно завершуються вильотами ще на стадії кваліфікації. Причин для покращення ситуації наразі не помітно. Складається враження, що «Динамо» не зуміє пробитися в групу Ліги Чемпіонів і в найближчі роки.

Без надії на світле майбутнє

У серпні минулого року чергова невдача у кваліфікації Ліги Чемпіонів стала головною причиною звільнення Олександра Хацкевича з посади головного тренера «Динамо». Матчі проти бельгійського «Брюгге» стали апофеозом провальної гри киян під орудою білоруського спеціаліста.

Хацкевича у тренерському кріслі киян замінив Олексій Михайличенко. Та гра «біло-синіх» під керівництвом нового-старого тренера не надто покращилася. Якщо покращилася взагалі. Ще якихось два-три роки тому новина про те, що  чернігівська «Десна» обіграла «Динамо» та наблизилася до киян у турнірній таблиці на відстань трьох очок, сприймалася б як хороший анекдот. Зараз же такий стан речей став реальністю. Теперішнє «Динамо» змушене боротися за друге місце УПЛ та право участі у кваліфікації Ліги Чемпіонів з луганською «Зорею» та вже згаданою «Десною». При чому, далеко не факт, що для киян ця боротьба завершиться успішно. Та навіть якщо «Динамо» все ж завоює путівку у відбірковий раунд найпрестижнішого єврокубка, нова спроба пройти крізь кваліфікаційне сито, найімовірніше, знову не завершиться нічим хорошим. Адже гра команди Михайличенка мало чим відрізняється від гри команди Хацкевича. Перша ж зустріч «Динамо» з командою хорошого рівня, на зразок «Бенфіки» чи так добре знайомого «Янг Бойз», майже гарантовано завершиться поразкою киян.

Для того, щоб «Динамо» мало реальні, а не уявні шанси на потрапляння  до групового етапу Ліги Чемпіонів, у клубі мають відбутися значні зміни. «Динамо» повинно перестати жити мріями, стати прагматичним та стабільним клубом. Проте передумов для подібної трансформації наразі не помітно.

Михайличенко рано чи пізно залишить тренерське крісло «Динамо», адже під його керівництвом «Динамо» аж ніяк не прогресує. Та, знаючи звички та уподобання керівництва «біло-синіх», можна припустити що наступним тренером «Динамо» буде ще один фахівець з «динамівським» минулим, який доволі давно перебуває без роботи та, на думку президента «Динамо», заслуговує на те, щоб стати головним тренером команди.  Але, тренер з подібним бекграундом точно не зможе підняти «Динамо» на якісно новий рівень. Ймовірніше, що і його команда буде дуже схожою на команди Хацкевича та Михайличенка.

Якісного кадрового підсилення також чекати не варто. Збільшення фінансових можливостей в найближчі роки точно не буде. Скоріше, відбудеться скорочення фінансування клубу, трансферна політика якого й без того шкутильгає на обидві ноги. В таких умовах кількість невдалих трансферів і далі значно перевищуватиме число вдалих переходів. Прихід одного гравця рівня Вербича супроводжуватиметься трьома незрозумілими трансферами на кшталт переходів Карлоса Самбрано, Вітора Буено чи Жерсона Родрігеса.

Так, академія «Динамо» продовжуватиме виховувати якісних гравців для першої команди киян. Але серйозні завдання, до яких безумовно відноситься вихід до групового етапу Ліги Чемпіонів, навряд чи можна виконати спираючись виключно на вихованців власної академії. Та й для втілення такого підходу потрібен тренер, який зможе витиснути з молодих вихованців клубу навіть не сто, а усі двісті відсотків їхніх можливостей. Імовірність того, що подібний тренер в найближчі роки очолить «Динамо» досить мізерна.

Найбільша ж проблема «Динамо» криється всередині самого клубу. У всіх без виключення сферах діяльності клубу важливі посади займають надзвичайно «заслужені» люди, які перебувають у структурі клубу впродовж уже не одного року, та результатів їх роботи майже не помітно. Допінговий скандал з Артемом Бєсєдіним, головним винуватцем якого став колишній головний лікар команди Леонід Миронов, тільки підтверджує це. Адже Миронов займав свою посаду протягом не одного року, і начебто не мав би плутати дозволені препарати, з препаратами, що містять речовини, заборонені у великому спорті.

Без очищення менеджерського та керівного апарату, «Динамо» і далі тупцятиме на місці, в той час як конкуренти, нехай і не дуже швидко, та все ж рухатимуться вперед. Та сподіватися на звільнення «старої гвардії», судячи з усього, марно.

Коли прямий шлях – найскладніший

Вийти до Ліги Чемпіонів через кваліфікацію «Динамо» допоможе хіба що величезна усмішка фортуни, у вигляді ігрової кризи усіх суперників по відбірковому раунду. Але на такі подарунки долі всерйоз розраховувати не можна. Щоправда, «Динамо» може пройти до бажаного групового етапу напряму, здобувши титул чемпіона України. Проте такий розвиток подій виглядає ще більш нереальним.

Востаннє «Динамо» вигравало золоті медалі чемпіонату України у 2016 році. З того часу донецький «Шахтар» щороку тільки збільшує перевагу не тільки над одвічним конкурентом, а й над усіма іншими командами УПЛ. Поки «Динамо» ніяк не може вийти з кризи, «гірники» продовжують показувати привабливий та результативний футбол. В останні роки «Шахтар» нагадує майже ідеальний механізм: у команді змінюються як футболісти, так і тренери, та якість гри команди гіршою не стає. Тільки дуже несподівана та дуже глибока ігрова криза «помаранчево-чорних» може призвести до того, що «Динамо» поверне собі титул чемпіона України. Та подібний сценарій наразі виглядає дуже і дуже неправдоподібним.

Ще менш реальним виглядає варіант з підйомом України до першої шістки таблиці коефіцієнтів УЄФА, після якого наша країна отримає дві прямі путівки до групового турніру Ліги Чемпіонів. Сьогодні ми є набагато ближчими до вильоту з топ-10 таблиці, і, як наслідок втрати навіть одного гарантованого місця в групі ЛЧ, аніж до збільшення представництва в Лізі Чемпіонів.

Як не прикро, але «Динамо» може спробувати свої сили у розіграші Ліги Чемпіонів тільки у разі чергової клубної реформи, яка уможливить щось на зразок отримання місця в групі ЛЧ для клубів, що вигравали європейські трофеї у минулому. Адже славетне минуле – чи не єдиний привід для гордості нинішнього «Динамо». Але і цей варіант більше скидається на мрії деяких уболівальників, аніж на реальні плани керівництва УЄФА.

На межі неповернення

Зважаючи на всі вище перелічені фактори, можна сміливо стверджувати, що київське «Динамо» не потрапить до групового турніру Ліги Чемпіонів впродовж кількох найближчих сезонів. Звичайно, хочеться мислити позитивно та сподіватися на краще, але реальний стан справ не налаштовує на позитивні думки.

Якщо регрес «Динамо» продовжиться, то віце-чемпіон України в майбутньому зможе сподіватися лише на гру у Лізі Європи, а вихід до плей-офф цього турніру буде для киян неабияким досягненням. «Динамо» просто зараз необхідні рішучі та радикальні зміни всередині клубу. Проте, якщо вище керівництво і далі не буде помічати очевидні проблеми, наявні у клубі, то скоро від київського «Динамо» може не залишитися нічого, крім легендарного імені.