Промоутер чемпіона WBA, IBF, WBO і IBO в суперважкій вазі Олександра Усика (19-0, 13 КО) Олександр Красюк прокоментував перемогу чемпіона WBC в суперважкій вазі Тайсона Ф’юрі (31-0-1, 22 КО) над екс-чемпіоном Деонтеєм Вайлдером ( 42-2-1, 41 КО).
Згадуємо поєдинок Вайлдер — Ф’юрі 1. Деонтей був активний, швидкий, з джебом, наносив удари. А що ми бачимо тут? На 10 кг важче, із залитими м’язами.
Виглядає естетично, але після першого раунду у нього набрякають дельти. Це про що говорить? Він не може тримати руки біля голови. Він тримає руки на рівні грудей.
Коли він завдає свій коронний удар з правого боку, його борода стирчить вгору. Робить один крок на 2 метри. Я не тренер з боксу, але я трохи надивився вже за 16 років. Це очевидні речі, у людини є якісь проблеми. Або ментальні, або фізіологічні.
А далі ми бачимо розвиток подій: раз-два-три — завдає ударів. Перший раунд виграє. У другому гойдалки туди-сюди, але я віддав Вайлдеру.
Третій раунд — добрий вечір. Капітальний нокдаун. Вайлдер навряд чи пам’ятає, що було після цього нокдауну. Виходячи з того, як він рухався по рингу, можна сказати, що він бився виключно на морально-вольових. Видно, що воїн. Виключно на мужицькій ноті, питань немає.
Ми бачимо четвертий раунд. Ще до кінця не оговтавшись від нокдауну, завдає удару у відповідь. Падає Ф’юрі. Вдруге падає Ф’юрі. Нокдаун в лобешник.
Не так часто побачиш нокдаун ударом у лоб. Найчастіше, це зламана рука у боксера, який завдає удар, а тут такий гігант лежить на підлозі.
В очах Ф’юрі не було видно, що він вражений. Він встав, пішов далі. А далі починається побиття. Тайсон ходить, ганяє Вайлдера, а той іноді викидає свої кувалди.
З точки зору людини, яка просто дивиться бокс, я реально кайфував. Такого махача ти не часто побачиш в професійному боксі.
Але з точки зору боксу, а я дивився конкретно бокс, а не махач, бляха-муха, що один, що другий виглядали як здоровані, які прийшли один одного побити. Ми бачили видовищний, але не боксерський поєдинок.
Навіть руху ніг. Вони ходили на прямих ногах, п’ятах. Думаю, канвас рингу був стертий після цього поєдинку. Бій Джошуа і Усика — шедевр.
Те, як має виглядати мистецтво. А в бою Вайлдера і Ф’юрі була попса для американського глядача: кров, всі падають, піднімаються. Але класики в цьому не було, тільки махач.
